Посткризове відновлення світової економіки у 2021 р. викликало ціновий бум на міжнародних сировинних ринках, який не оминув експортні ціни на вітчизняний брухт чорних металів. Тоді як у 2020 р. середньорічна експортна ціна металобрухту в Україні склала $264,9/т, уже в травні 2021 р. Туреччина готова була заплатити $519/т брухту на зовнішніх ринках. За даними GMK-Center, на початку червня поточного року ціна брухту марки “HMS½” у Тайвані становила $450/т; у Роттердамі ціна брухту цієї марки сягнула $468/т; на ринку Китаю ціни на брухт “China Heavy Scrap” зросли до $573,3/т. Таким чином, світові ціни на брухт чорних металів за лічені місяці зросли більш ніж удвічі.

Поточний рівень експортних цін на брухт чорних металів є максимальним за останнє десятиріччя. Протягом 2011-2020 рр. середньорічні ціни експорту металобрухту (код 7204 за УКТЗЕД) з України коливалися у межах від $187,5 до $417,8 за одну тонну. Відповідно, державна політика із забезпечення доступу вітчизняних металургійних підприємств до металобрухту внутрішньої заготівлі виявилась неготовою до викликів такого порядку.

За даними об’єднання «Укрметалургпром», у відповідь на ціновий бум експорт металобрухту з України у січні-травні 2021 р. підскочив до 143 тис. т, що у 8,9 разів більше ніж за аналогічний період попереднього року (17 тис. т).

Рис. 1. Динаміка внутрішньої заготівлі та розподілу брухту чорних металів, а також виробництва сталі в Україні у 2015-2021 рр.

Рис. 2. Динаміка середніх експортних цін на брухт чорних металів в Україні у період 2011-2021 рр.

Всесвітня асоціація виробників сталі відзначає важливу глобальну тенденцію в ГМК - металобрухт впевнено витісняє залізну руду як базову сировину у виробництві сталі. У зв’язку з цим процес повторного використання сировини (recycling) стає одним із ключових напрямів на світовому ринку. Саме цей процес забезпечує довготривалий екологічний ефект, адже не передбачає використання залізорудної сировини, переробка якої призводить до значно більших витрат енергії і залишає по собі значно більшу кількість відходів виробництва.

За даними досліджень Інституту переробки відходів брухту США (ISRI), використання брухту чорних металів, таких як чавун, м’яка сталь та нержавіюча сталь, замість первинної сировини у виробництві сталі та заліза знижує викиди CO2 на 60%. Так, кожна тонна повторно використаного металобрухту економить 1,5 т CO2, 1,4 т залізної руди та 740 кг вугілля. Водночас, переробка брухту на сталь потребує лише 1/3 затрат енергії порівняно з виробництвом сталі з первинної сировини!

Ці властивості переробки металобрухту роблять її незамінною для розвитку зеленої металургії і циркулярної економіки в цілому.

Повторне використання сировини стає одним із ключових напрямів у європейському виробництві. Воно не лише знижує витрати виробництва, а й несе довготривалий екологічний ефект, адже зменшує використання залізної руди, переробка якої призводить до значно більших витрат енергії й викидів СО2, залишає по собі значну кількість виробничих відходів.

Актуалізація екологічних викликів у металургійній промисловості відбувається по всьому світу та зумовлює зростання міжнародного попиту на будь-який доступний металобрухт, у тому числі заготовлений в Україні. Зростання попиту супроводжується суттєвим підвищенням цін на брухт чорних металів та збільшенням/посиленням відповідних обмежувальних заходів.

Дані Незалежного моніторингу заходів, що впливають на міжнародну торгівлю, “Global Trade Alert” вказують, що протягом 2015-2021 рр. країнами світу запроваджено 21 захід з обмеження експорту брухту чорних металів, з них 9 заборон на експорт, 6 податків на експорт, 4 експортні квоти, 2 вимоги щодо ліцензування експорту. Серед них:

Популярные статьи сейчас

Переводим часы: когда украинцы перейдут на зимнее время

Зеленский прокомментировал ситуацию с ценами на газ

Кабмин выделит деньги украинцам на покупку жилья: кому повезет

Синоптик сказала, когда в Украину придут морозы и озвучила прогноз на Новый год

Показать еще

РФ - у червні 2021 р. підвищено вивізне мито на брухт чорних металів з 45 до 70 євро/т. Поряд з цим, Євразійська економічна комісія (ЄЕК) опрацьовує можливість запровадження квот на експорт брухту як альтернативу на численні пропозиції заборонити цей експорт з країн ЄврАзЕС. Пропонується встановити експортні квоти на брухт: для РФ у розмірі 2,2 млн т (при обсягах експорту у 2020 р. на рівні 5,5 млн т); для Білорусі – 3,3 тис. т; для решти країн-членів об’єднання – 0 тис. т.

КНР - у квітні 2021 р. запроваджено 15-25% мита на експорт металургійної продукції, у тому числі брухт чорних металів.

Малайзія - у березні 2021 р. запроваджено 15% мито на брухт чорних металів з чітко заявленою метою зберегти доступ до сировини для місцевої промисловості.

Туніс - у грудні 2020 р. ввів ліцензування експорту металобрухту з метою недопущення його дефіциту на внутрішньому ринку, підтримки місцевої промисловості, а також обмеження вивозу цінної сировини в особливо великих обсягах.

У рамках боротьби з наслідками пандемії COVID-19 низка країн також тимчасово обмежували експорт металобрухту та іншої вторинної сировини у період 2019-2020 рр. Зокрема, повні заборони експорту на деякий час вводили ОАЕ та Південноафриканська Республіка. В аргументації Еміратів наводилось: «забезпечення продовження операцій та постачання сировини, яка необхідна економічним операторам для їх виробничої діяльності через спалах корона-вірусної хвороби COVID-19». Колумбія та РФ запроваджували квоти на експорт брухту.

21.04.2021 р. Європейська асоціації сталі “Eurofer” закликала керівництво ЄС заборонити експорт металобрухту до країн, виробництва в яких не відповідають європейським стандартам розбудови циркулярної економіки й цілям Європейського зеленого курсу. Відтак роль переробки брухту для ЄС надалі лише зростатиме у міру втілення реформ з декарбонізації економіки. Металобрухт є ключовою сировиною для електросталеплавильного виробництва, за допомогою якого у ЄС виготовляється понад 40% сталі. Отже, ЄС також опинився за крок до запровадження обмежень на експорт брухту.

Очевидно, що ініціативи з обмеження експорту металобрухту у світі лише набирають обертів. У міру введення нових таких обмежень різними країнами, пропозиція брухту на глобальному ринку падатиме (особливо, коли обмеження запровадить ЄС, який є найбільшим експортером брухту у світі). А це, у свою чергу, живитиме подальше зростання світових цін на металобрухт.

Важливо відзначити, згідно з даними Global Trade Alert” протягом 2015-2021 рр. країнами світу запроваджено понад 1500 заходів, що мають негативний вплив на інтереси українських товаровиробників на зовнішніх ринках. Із них 543 заходи (36,9%) було спрямовано проти виробників заліза та сталі й металевих виробів.

Каталізатором торгової війни стало введення СЩА ввізного мита в 25% на сталь 26 березня 2018 р. Цей захід практично миттєво призвів до ескалації протекціонізму у всьому світі в міру того, як інші великі країни-виробники сталі (передусім ЄС, Китай, Туреччина) почали запроваджувати обмеження на імпорт у відповідь. Так, країни ЄС вже 19 серпня 2018 р. запровадили глобальні тарифні квоти на металопродукції й встановили мито в 25% поза межами квоти. Таким же шляхом пішла Туреччина 17 жовтня 2018 року. В кожному з цих випадків постраждали українські експортери – металурги. Означені торгові бар’єри стали перепоною в доступі української металопродукції на експортні ринки.

Проти української металургії діють торговельні бар’єри на всіх крупних ринках збуту – США, ЄС, СНД та МС, Близький Схід, Туреччина, Канада, Мексика, Бразилія та інші.

Однак раніше ці заходи мали точковий характер і набували форми антидемпінгових обмежень щодо окремих виробників в країні. Принциповою відмінністю новітнього витка протекціонізму є його глобальний характер: всі обмежувальні заходи на чорні метали відтепер вводяться одразу відносно всіх виробників з усіх країн світу.

Вказані тенденції наочно ілюструють глобальні світові тренди, що полягають у боротьбі за доступ до сировини та риків збуту готової продукції.

З огляду на зазначене, а також враховуючи важливість забезпечення металургійних підприємств України стратегічно важливою сировиною, вбачається за доцільне ініціювати заборону експорту брухту чорних металів з України.

Так, в Україні З 2016 року відбулось поетапне підвищення вивізного мита з 10 до 30, 42 та 58 євро/т. Спочатку експортне мито виконувало фіскальну функцію, а з 2018 – обмежувальну. Специфічна ставка мита встановлювалась виходячи з еквіваленту 20% адвалерного. З огляду на поточні ціни на брухт чорних металів експортне мито України у 58 євро/т становить лише 13,5%, що нівелює його обмежуючий ефект.

За оцінками Центру розвитку ринкової економіки CMD_Ukraine збереження діючої ставки експортного мита за незмінних світових цін призведе до зростання вітчизняного експорту брухту чорних металів до 1485 тис. т, що перевищує навіть рівень його вивозу з України у 2014-2015 рр., коли були зняті практично всі бар’єри для його постачання на світові ринки.

Переважною мірою український металобрухт експортується в Туреччину, яка щорічно імпортує близько 20 млн тон металобрухту на рік і є найбільшим імпортером металобрухту в світі. Особливість турецької металургійної галузі полягає у будівництві сучасних підприємств у портових зонах, що дає можливість економічно переробляти брухт чорних металів у металопродукцію (труби, арматура, тощо) для внутрішнього споживання та експорту. При цьому металургійні підприємства Туреччини мають суттєву державну допомогу при виробництві та експорті, а також ефективний митно-тарифний захист внутрішнього ринку металопродукції.

Важливо відзначити, що від експорту 1485 тис. т брухту чорних металів Україна отримає 2,73 млрд грн від сплати експортного мита.

При цьому буде втрачено сировину для виробництва майже 9900 тис. т сталі та 15,58 млрд грн податків металургійних підприємств з виробництва та реалізації сталі, а також близько 85 млрд грн від сплати податків суміжними секторами економіки України.

Відтак заборона експорту брухту чорних металів:

  1. Відповідатиме Глобальним Цілям ООН до 2030 р. щодо сталого розвитку, а також Указу Президента України №722/2019 «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року»;
  2. Відповідатиме загальносвітовим трендам щодо обмеження експорту брухту чорних металів задля забезпечення власних виробничих потреб;
  3. Сприятиме декарбонізації економіки України (за даними Держстату, викиди СО2 підприємствами металургійної галузі України у 2020 р. становили 29,8 млн т або 27,3% від загальних викидів стаціонарними джерелами забруднення. Якщо гіпотетично припустити повний перехід галузі на переробку металобрухту, це рівнозначно зниженню викидів на 17,9 млн т або на 16,4% в масштабах всієї країни (відносно викидів зі стаціонарних джерел);
  4. Відповідатиме намірам України приєднатися до Європейського зеленого курсу, який має на меті перехід до кліматично нейтральної Європи до 2050 р., у тому числі через зменшення карбонового сліду в товарах та послугах, що є особливо чутливим для металургійної промисловості;
  5. Упередить соціально-економічну кризу в ГМК та суміжних галузях економіки України, адже суттєве скорочення виробництво сталі через експорту металобрухту може призвести до втрати близько 100 тис робочих місць.

Відповідне рішення за державою.

Автор - доктор економічних наук, голова правління Центру розвитку ринкової економіки CMD-Ukraine