Відповідно до звіту Transparency International, у 2019-му році Україна посідала 129-те місце серед з 179 досліджених країн, поруч з Азербайджаном та Кіргізією, а у 2007-му році 118-те місце. Міжнародна аудиторська компанія Ernst & Young ставила Україну у трійку найбільш корумпованих країн світу, поруч з Колумбією та Бразилією. Відповідно до дипломатичної переписки США, яка стала відома завдяки витоку Wikileaks, американські дипломати характеризували Україну часів Леоніда Кучми як клептократичне суспільство. А за думкою віце-президента Академії економічних наук України професора Білопольського, корупція є ідеологічною основою українського суспільства, яка торкається всіх прошарків без виключення - “Порішати” стало синонімом сумно відомого на Сході слова “Бакшиш”.

У 2010-му році, під час опитувань, 67% українців визнали що мали корупційні стосунки у державних установах. Для порівняння, подібні опитування у Великобританії вказували лише 1.9% британців, що брали участь у корупції. З першого погляду виглядає не дивно, що більшість українців прагнуть виїхати на помешкання в країни з низьким рівнем корупції.

Крім прямих фінансових втрат, корупція також є головною причиною небажання закордонних інвесторів вкладати західні капітали та новітні технології у нашу економіку. Зазвичай, суми хабарів співрозмірні з об'ємами інвестицій, держслужбовці почуваються безкарно, і навіть центральна влада не в змозі зупинити цей безлад.

Останні роки Україна взяла курс на боротьбу з цією хворобою. Було запроваджено антикорупційне законодавство, розпочаті масштабні реформи у правовій сфері та у силових державних установах, започатковано декларування статків держслужбовців та політиків, відкрито Національну Агенцію з запобігання корупції. Наразі, вище згадані ініціативи не дали очікуваних результатів, тож спробуємо розібратися чому.

Симптоми та діагноз

Відповідно до опитувань, головною причиною корупції в країні громадяни вважають недовіру до судової системи та недосконалість законодавства. Щодо недовіри судовій та виконавчій владі можна посперечатися: адже відповідно до задекларованих статків держслужбовців та їх родичів, громадяни частіше бажають вступати у неправові фінансові стосунки з службовцями, ніж скористатися своїми правами та фаховою підтримкою великої армії юристів та правників. Погодьтеся, ця “недовіра” виглядає дещо дивно - недовіра передбачає відмову від будь яких стосунків взагалі, але насправді маємо абсолютно протилежне.

Недосконалість законодавчої бази це окрема історія, яка потребує детального аналізу фахових правників, адже ми і досі живемо за конституцією УРСР, яка вже давно не відповідає вимогам сучасної правової держави. Але треба розуміти, що законодавство це не панацея, а всього лише формалізовані правила взаємодії громадян які прийняті у суспільстві, дзеркальне їх відображення. Нас не турбує відсутність або нестача громадянських прав, і ми десятиліттями з цим погоджуємося. Переконаний, що візьми ми зараз за зразок Британське законодавство, результат опитувань був би такий самий - недовіра до судової та виконавчої гілки влад. Щороку університети України випускають більш ніж 30 тисяч спеціалістів з дипломами правництва, здавалось би які можуть бути проблеми з законністю в Україні. Але суспільство, яке не керується в житті правами та законами, а вимагає справедливості, не здатне втілити правові стосунки у життя. Тому що, як відомо, справедливість це майже таке саме як законність, коли “відповідають всі - крім мене”. Тому не дивно, що працевлаштовуються лише 10 відсотків випускників з юридичними дипломами, їх послуги та фаховість не користуються попитом у “суспільстві справедливості”.

Одним чином, корупція це свідомий вибір нашого суспільства, і щоб якісно щось змінювати одного законодавства та реформування держустанов недостатньо. Треба, в першу чергу, змінити ставлення всього суспільства до цього явища. Параноїдальність нашого сьогодення полягає в тому, що ці ганебні правила нашої взаємодії дратують більшість громадян, які прагнуть виїхати за кордон назавжди, небажаючи щось змінювати.

На ці роздуми надихнула автора ситуація, яка склалася у історичному центрі міста Лева, у проїзді Крива Липа, який був заснований ще наприкінці 19-го сторіччя, історична назва пасаж Гаусмана. Пасаж був збудований у стилі історизму та неокласицизму, більшість будинків входить до історичної спадщини та є пам'ятками архітектури, довгий час пасаж був місцем культурних осередків тодішньої Галичини. Так наприклад, у будинку № 8 існувало фотоательє Мартина Аппеля під назвою “Рембрандт”, де 13-го вересня 1896-го року відбувся перший у Львові (а можливо і в Україні) кіносеанс новітнього на той час мистецтва сінематографу. Уявляю, як по сходах будинку піднімалися львівські панянки у сукнях та капелюшках, під ручку зі своїми залицяльниками, подивитися модне кіно через проектор Едісона.

За цей час пасаж Гаусмана пережив багато епох і дві Світові Війни. Але схоже, що на епосі незалежної України пасаж може припинити свою славетну історію. Питання навіть не в тому, що український бізнес не вміє використовувати історичну спадщину у якості влучних комерційних брендів, бувають і гарні винятки.

Одного дня в вашому житловому будинку відкривається турецько-пролетарський фаст фуд кебаб. І ти дізнаєшся про це, коли чадний газ від опалювальних приладів валить тобі в житло - добре що не “Новачок”. Ніхто не загинув і це вже по сьогоднішнім часам велика перемога, зважаючи на багаточисельні вибухи у житлових будинках по всій країні. Далі наступає бурхливий період романтичних листувань з держустановами, і ти бачиш що в кабінетах сидять люди яким відверто байдуже - комунальне підприємство футболить в адміністрацію, адміністрація взагалі може направити акт про порушення на розгляд у комісію іншого району, споживслужба каже що немає права заходити у приміщення закладу.

І раптом тобі стає зрозуміла вся картина, адже всі ці службовці є свідками порушень підприємців, недолугий бізнес вже здогадується що він на гачку у корупціонерів. Без сумніву, що споживслужба витягне скаргу мешканців коли треба, і зробить позапланову перевірку за зверненням фізосіб, зрозуміло з якими “вимогами”. Районна адміністрація приймає скарги мешканців з превеликим задоволенням за тими самими мотивами, підстав для того щоб стригти купони тепер предостатньо.

Уявляю як часто урядова гаряча лінія приймає повідомлення від громадян про порушення по всій країні, і працівники апарату уряду вимушені втручатися у роботу адміністрацій. Виникає логічне запитання: чому б не розігнати всі ці адміністрації, разом з натовпом депутатів районних рад - користі від їхньої діяльності ніякої, а видатки на їх утримання величезні.

Чи була у підприємців можливість не опинитися на гачку корупціонерів? Відкриваємо інтернет, і бачимо величезну кількість архітектурних компаній, які разом з юристами розробляють та узгоджують всю необхідну документацію для закладів громадського харчування заздалегідь, все у відповідності до норм та законів. Горе підприємцям не завадило би показати угоду про оренду приміщення фаховому юристу, який би звернув увагу своїх клієнтів на непередбачувані складнощі та проблеми - адже це безпосередня функція юриста. Звісно послуги фахівців коштують гроші, розумні люди справді користуються такими послугами і мають спокій роками. На жаль таких прикладів небагато, переважна більшість віддає перевагу корупційному гачку.

Популярные статьи сейчас

В ЦРУ допустили, что может последовать за перебросом войск РФ к границе Украины

Украинцам озвучили новые цены на недвижимость в Киеве и пригороде

На границе с Украиной вспыхнул лагерь российских военных: видео

Патрушев озвучил российский предлог для войны против Украины

Показать еще

Що робити

Автор неодноразово стверджував, що лише середній клас може провести докорінні зміни в державі. Але на жаль, середній клас займає сьогодні пасивну позицію прокладки між смотрящими та суспільством, приймаючи ці ганебні правила гри. Корупційна складова це дзеркальне відображення того статус кво, який склався в Україні і всіх влаштовує. На моє велике переконання, лише активне Громадянське Суспільство може привести наш середній клас підприємців та менеджерів у відповідний тонус, змушуючи їх функціонувати лише у правовому руслі. Бізнес немає права вимагати від уряду антикорупційних реформ, приймаючи участь у корупційних стосунках. Щоб виключити корупцію з харчової піраміди нашого суспільства, треба почати жити по закону. А вже потім вимагати від уряду реформ та законодавчих ініціатив. Вічні мантри підприємництва, що мовляв дайте спочатку заробити, а потім змінимо державу - за 30 років так і не виправдалися. Повага до прав та законів це єдина передумова боротьби з корупційною навалою.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, на страницу Хвилі в Instagram