Треба віддати належну данину поваги членам парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки за спробу змінити організаційну систему роботи українських спецслужб.

На загально системному рівні, ключова мета змін, створити умови для налагодження взаємодії між ними та вивести їх з конкурентної боротьби. Домогтися цього було можливим завдяки функціональному та територіальному розведенню напрямків діяльності спецслужб.

Проблема конкуренції спецслужб не тільки звужує об’єм інформації, але й призводить до її дублювання, що значно знижує ефективність використання ресурсів концентруючи їх на одних й тих же об’єктах та завданнях.

Завдяки конкурентній практиці, пріоритетним критерієм ефективності спецслужб стала лише швидкість виконання завдання Президента, як єдиного споживача який має можливість вплинути на кар’єрні перспективи керівництва спецслужб. Однак, така залежність обмежує функціональність спецслужб до рівня служби безпеки Президента та його адміністрації, що нівелює їх інституціональний розвиток. Адже з частою зміною топ-менеджменту країни, заходом людей які не мали досвіду співпраці з спецлужбами або користування інформацією спецслужб в своїй службовій діяльності, втрачаються великі масиви інформації та цілі напрямки роботи.

В умовах які склалися відбувається концентрація діяльності структур на пошуку інформації оперативного та тактичного рівня, а інформація стратегічного рівня лишається без уваги та належної оцінки.

Від так, завзяте бажання Президента Зеленського до реформування сектору безпеки та плани по скороченню СБУ, призвели до загострення конкуренції до такої ступені, що перші драфти базового законопроекту «Про розвідку» в загалі закладали правові умови до поглинання розвідки Службою безпеки України та відтворення практики КДБ. Таке «дружнє поглинання» дозволяло СБУ, за рахунок розвідувальної діяльності, зберегти значну частину людей з економічних напрямків які ліквідовуються в рамках реформи та легалізувати значні статки в рамках створення «структур прикриття» за кордоном.
З іншого боку це створювало фатальну залежність Президента від «ефективності» СБУ. Любий провал або розкриття незаконної діяльності за кордоном це не тільки репутаційні втрати для держави, а і втрата довіри Президентом серед колег та партнерів.
На внутрішньому контурі, посилення спроможностей СБУ в плані неофіційного здобування інформації загрожувало розквітом «промислового шпіонажу», порушенням громадянських прав та свобод всередині країни, завдяки використанням розвідувальних заходів. Все це мало свої негативні правові і репутаційні наслідки для Президента як автора законопроекту від втрати довіри до Президента, до росту соціально-політичної напруги всередині країни.

Жорстка позиція парламентського комітету, правозахисників та громадського експертного середовища дозволили, в рамках закону «Про розвідку», обмежити ці загрози, завдяки локалізації діяльності СБУ лише територією України, а також участю в «розвідувальному співтоваристві» де СБУ було необхідне за для забезпечення та координації роботи розвідок на території України. В рамках закону «Оперативні підрозділи Центрального управління Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність», отримали можливість проводити «розвідувальні заходи з метою отримання інформації в інтересах контррозвідки», що було обумовлено наслідками збройної агресії РФ та наявністю окупованих та непідконтрольних Україні територій, де неможливо отримати інформацію «офіційним шляхом».

Чи готова Україна стати кримінальним центром Європи і світу?

Прийнятий в першому читанні Закон «Про Службу безпеки України» по суті створює організаційно правові підстави для створення ще одного розвідувального органу та функціонального поєднання розвідки та контррозвідки в рамках однієї спецслужби. По факту мова може йти про передачу частини функціоналу розвідки до СБУ. В коридорах влади подейкують, що плани з реформування розвідки досі не підписані тому що очікують нову редакцію закону про СБУ, який дозволить передати функцію так званої «розвідки з території» до СБУ разом з відповідними підрозділами.

При більш детальному розгляді, в результаті такого реформування СБУ, країна і світ отримають не спецслужбу, а першу в світі узаконену організовану приступну групу (ОПГ) світового масштабу, під дипломатичним прикриттям.

Так Стаття 1 визначення «структури прикриття» (структура прикриття - це фізична особа-підприємець, юридична особа які створені на території України або за кордоном та використовуються Службою безпеки України для забезпечення конспірації оперативно-службової діяльності відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням законодавства країни, на території якої вони функціонують), легітимує фінансово-економічну діяльність окремих контррозвідувальних підрозділів за кордоном в рамках структур-прикриття.
Стаття 16 п.3 легітимує право «приховувати справжню інформацію» (із внесенням до статутних документів цих структур відомостей, які повністю або частково приховують справжню інформацію), що відкриває можливість відмивання коштів і легалізації коштів кримінального походження.
Перехідні положення, п.13), Стаття 81, не тільки надає можливість введення працівників під прикриттям в «іноземні організації» за кордоном (адже теріторіальна приналежність цих установ не визначена), але і легітимує створення структур прикриття кримінального характеру «цілі та дії яких спрямовані на створення загроз державній безпеці або підвищення ризиків державної безпеки».
Тобто ми можемо собі уявити що де небудь в Лондоні, СБУ може створити структури прикриття які займуться наркотрафіком або зброї. Перше логічне запитання, а хто зможе контролювати доходи від цієї діяльності і куди він буде зарахований по якій статті в бюджеті України. А ще краще коли через структури прикриття ми отримаємо повний контроль СБУ над трафіком офіційних товарів та послуг з Росії, адже це створює умови для введення співробітників в «іноземні організації». Тобто що, можна в Україні очікувати зріст присутності російських компаній та ще і під прикриттям СБУ і Президента.

Наразі це небезпечна ситуація, фактично СБУ створює легітимний інструмент «корумпування» Президента, що несе в собі дуже серйозні репутаційні загрози які можуть мати і правові наслідки для нього. Згідно Статті 61 п.3 Президент та уповноважена ним людина єдині хто має право контролювати «розвідувальні заходи» СБУ. Стаття 67 п.2 прямо забороняє надавати інформацію про «розвідувальні заходи» СБУ навіть «уповноваженому прокурору», не кажучи вже про громадський чи парламентський контроль.
Таким чином, складається ситуація коли перша ж створена структура-прикриття, дасть можливість російській пропаганді та залученим до цієї діяльності співробітникам СБУ взяти українського Президента під політичний контроль від можливого витоку інформації. Тобто фактично створюється канал для можливості вербування першої особи держави на фінансовій та політичні основі. Враховуючи кейси Шайтанова, Нескоромного та думаю ще багато кого вже відомих, але ще незатриманих посадовців, ця історія лише питання часу. Доказати відсутність корупційних інтересів в такому випадку для Президента буде фактично не можливо. Адже саме він стверджує структуру, призначає контролюючу людину, а тому буде єдиною публічною особою яка несе відповідальність за діяльність цієї структури.

Таким чином, в рамках цих правових норм, СБУ виходить за територіальні рамки своєї юрисдикції, отримує можливість вести «оперативно-службову» і економічну діяльність за кордоном.
Але головний нюанс, що в існуючих визначеннях, за деякий час стане не зрозуміло хто куди проникає СБУ до іноземних організацій, чи іноземні організації на територію України під прикриттям СБУ.

Популярные статьи сейчас

В ЦРУ допустили, что может последовать за перебросом войск РФ к границе Украины

Мишина рассказала, зачем улетела из Украины

Нафтогаз показал преимущества фиксированного годового тарифа на газ

Каменских впервые показала фото, которых всегда стыдилась

Показать еще

Особливо небезпечними є зміни до закону «Про контррозвідку» (див. Перехідні положення, п. 13), Стаття 81), де фактично легалізується антидержавна діяльність структур прикриття. Уявіть собі що завтра виявиться, що Шарій був нашим агентом під прикриттям, а його партія структурою прикриття. Тобто по факту відкривається віконце для участі СБУ в політичному житті країни та ще і з можливостями приходу до влади на антиукраїнських засадах.

Навіщо СБУ розвідка і чи готові українці отримати власне ФСБ?

На внутрішньому треку закон наділяє СБУ фактично безмежними повноваженнями і правами.

Стаття 11 п.26 надає СБУ повноваження «проводити розвідувальні заходи з метою отримання інформації в інтересах контррозвідки».
Стаття 13 п.4, про здобування інформації СБУ під час своєї діяльності, вже говорить про можливість СБУ «отримання розвідувальної інформації» в рамках її здобування «згідно закону». Однак, не має уточнення згідно якого закону «Про розвідку», чи «Про контррозвідку», чи «Про СБУ», що відкриває можливості для значних порушень громадянських прав в ході проведення розвідувальних заходів.

В законі «Про розвідку» термін розвідувальна інформація визначається як, «усні, зафіксовані на матеріальних носіях (у тому числі у зразках виробів і речовин) чи відображені в електронному вигляді відомості або дані, які не є загальнодоступними або які неможливо отримати офіційним шляхом, про наміри, плани і дії іноземних держав, організацій та осіб чи про їхні потенційні можливості щодо реалізації таких намірів і планів, а також про процеси, події, обставини, технології, знання в інтересах національної безпеки і оборони України

Виходячи з цього визначення, єдиною умовою застосування СБУ розвідувальних заходів, може бути лише військова агресія, початок особливого періоду і наявність окупованих та неконтрольованих Україною територій де СБУ не може отримати інформацію «офіційним шляхом». В усіх інших випадках у СБУ достатньо можливостей отримати інформацію офіційними шляхами, реалізуючи контррозвідувальні заходи в рамках діючого законодавства, гласними або негласними методами.

Адже ні закон про СБУ, ні закон «Про розвідку» не надають визначення «розвідувального заходу в інтересах контррозвідки», що ставить питання, а чим відрізняються «розвідувальні заходи» від «контррозвідувальних заходів»? Єдине місто в законодавстві де наводиться список розвідувальних заходів і контррозвідувальних заходів, це заходи які можуть проводитись виключно за рішенням суду. Ознайомлення з цим списком показує що фактично ніякої різниці між змістом та суттю цих заходів не має.

Закон «Про розвідку»

Закон «Про Службу безпеки України»

Стаття 15. Розвідувальні заходи, що проводяться на підставі рішення суду

1. Розвідувальні органи можуть проводити стосовно особи, місця або речі, які перебувають на території України, окремі розвідувальні заходи, що полягають у:

1) спостереженні за особою або місцем із фіксацією відповідних відомостей або даних;

2) знятті інформації з транспортних телекомунікаційних мереж шляхом відбору та фіксації змісту відповідних відомостей або даних, що передаються або отримуються особою;

3) знятті інформації з електронних інформаційних систем шляхом пошуку, відбору та фіксації відповідних відомостей або даних, що містяться в електронній інформаційній системі або її частині, без відома її власника, володільця або утримувача;

4) обстеженні публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи шляхом проникнення до таких об’єктів і (за потреби) фіксації відомостей або даних про них;

5) локалізації радіоелектронного засобу, у тому числі мобільного термінала систем зв’язку, та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів, провайдерів телекомунікацій, шляхом відбору та фіксації відомостей або даних про місцезнаходження та/або використання такого засобу (пристрою) без розкриття змісту повідомлень, що передаються або отримуються особою;

6) огляді кореспонденції шляхом негласного відбору за ідентифікаційними ознаками кореспонденції, її оброблення, зняття копій чи отримання зразків.

Такі розвідувальні заходи проводяться за умов, якщо вони безпосередньо пов’язані із здійсненням розвідувальної діяльності за межами України або спрямовані на здобування розвідувальної інформації, що має джерело походження за межами України, та виключно на підставі рішення суду.

2. Розвідувальний орган може розпочати проведення розвідувальних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, стосовно особи, яка перебуває на території України на законних підставах і яку ідентифіковано під час проведення розвідувального заходу за пошуковими критеріями, виключно на підставі рішення суду. У такому випадку за рішенням керівника розвідувального органу проведення розвідувального заходу за пошуковими критеріями може бути продовжено на строк до отримання рішення суду, але не більше ніж на 72 години з моменту ідентифікації особи.

Перехідні положення.
Зміни до закону Про контррозвідку
Стаття 82. Контррозвідувальні заходи, які проводяться за рішенням суду

1. Виключно з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувальних, підривних, терористичних та інших посягань на державну безпеку України, отримання інформації в інтересах державної безпеки України органи, підрозділи та співробітники Служби безпеки України мають право здійснювати за рішенням суду такі контррозвідувальні заходи:

а) спостереження за особою або місцем із фіксацією відповідних відомостей або даних;

б) аудіо-, відеоконтроль особи, що полягає у втручанні в приватне спілкування особи без її відома з фіксацією змісту її розмов або інших звуків, рухів, дій, пов’язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо за допомогою аудіо, відеозапису із використанням спеціальних та інших технічних засобів;

в) аудіо-, відео контроль місця, що полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо-, відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб;

г) зняття інформації з телекомунікаційних мереж, (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу);

ґ) зняття інформації з електронних інформаційних мереж, яке полягає у пошуку, виявленні шляхом фізичного та/або програмного доступу, відборі і фіксації відомостей або даних, що містяться в електронних інформаційних мережах (системах) або її частинах, доступ до яких обмежується її власником, володільцем, утримувачем або пов'язаний з подоланням системи логічного захисту;

д) обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, шляхом негласного проникнення до таких місць, житла чи володіння особи з використанням спеціальних та інших технічних засобів, з метою:

виявлення і фіксації речей і документів;

виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів, виявлення та вилучення зразків для дослідження;

виявлення осіб, які можуть бути причетні до розвідувально-підривній діяльності, терористичним та іншим протиправним посяганням на державну безпеку України;

встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи;

є) установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, яке полягає в локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу, в тому числі мобільного терміналу систем зв'язку, та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів, провайдерів телекомунікацій, без розкриття змісту повідомлень, що передаються;

е) огляд кореспонденції, який полягає в негласному відборі за ідентифікаційними ознаками кореспонденції, її обробленні, зміні (заміні), знятті копій чи отриманні зразків.

Окрім маленької деталі, норми статті 15 закону «Про розвідку» поширюються лише на розвідувальні органи, а СБУ у нас не є розвідувальним органом.

СБУ, згідно запропанованих змін до статті 8 закону «Про контррозвідку», отримує можливість проведення «розвідувальних заходів в інтересах контррозвідки» яке «здійснюється на підставі відповідної контррозвідувальної справи», але в рамках контррозвідувальної справи, СБУ неповинна обов’язково отримувати рішення суду для реалізації своїх, «розвідувальних заходів» тому що СБУ та її підрозділи не є розвідувальними органами. Згідно ст.67 проекту закону про СБУ, про свої розвідувальні заходи вони навіть уповноваженого прокурора не ставлять до відома.

Таким чином ризики з яким ми боролися обмежуючи розвідувальну діяльність СБУ в рамках закону «Про розвідку», в прийнятому законопроекті реалізовані повністю. Адже прийняття цього проекту ставить Зеленського на вістря атаки правозахисників бо автором законопроекту є Офіс Президента, гадаємо в цьому протистоянні перемога буде явно не на його боці.

Занурюючись в історію питання, звертаємо увагу, що функціональне поєднання розвідки і контррозвідки в рамках однієї структури, існує як законодавча можливість лише в Російській Федерації, але для цього у Москви було достатньо вагоме обгрунтування. На наш погляд, функцію розвідки в законі про ФСБ, було збережено за для обходу «Угоди о принципах та основних напрямках співробітництва органів безпеки і розвідувальних служб країн учасників СНД в сфері розвідувальної діяльності» 1992р., положення якої фактично забороняли ведення розвідувальної діяльності на територіях країн учасниць угоди. До того ж історично країни СРСР не входили до сфери інтересів ПГУ КДБ, яке того ж року трансформувалося в СЗР РФ. В той же час ФСБ як правонаступниця КДБ отримала всі матеріали по всім пострадянським країнам, тому їй було простіше організувати розвідувальну діяльність на пострадянському просторі. Взаємні відсилки в законах про Зовнішню розвідку та про ФСБ, можуть свідчити лише про одне, що розвідувальна діяльність в рамках СНД на пострадянському просторі велася і ведеться в порушення угоди, із застосуванням сил та засобів ФСБ у взаємодії з органами зовнішньої розвідки. До речі розвідка прикордонників в РФ була ліквідована ще в 2003р. Скоріш за все саме її сили та засоби було використано в роботі по пострадянським країнам і зокрема у Луганську в 2014р. тому що прикордонна служба РФ підпорядкована саме ФСБ.

В цьому контексті, створення з СБУ чергової ФСБ несе загрозу не тільки демократичним засадам України і створює небезпеку узурпації влади силовиками, але і самому Зеленському.
Для відображення всієї повноти загрози, наведемо один з російських наративів, відносно впливовості та методів російських силовиків:
«Любий прийдешній до влади після Путіна політик, Навальний або інший опозиціонер, повинен буде, рахуватися зі всіма елітними і корпоративними групами. В нього не буде і половини того впливу що є у Путіна. Російські парламент, силові структури та інші владні інститути зможуть блокувати рішення Навального чи будь кого, а думки про повернення Криму миттєво призведуть до втрати влади, а можливо і фізичного усунення».

Не думаємо, що Зеленському потрібно таке посилення спецслужби яку він і в сьогоднішньому вигляді не може до кінця контролювати.

Чи готові наші західні партнери приймати в себе шпигунів СБУ?

Питання виникає у наших західних партнерів як тільки в ступають в силу Стаття 11 п. 37 «37) відряджати, із залишенням на службі у Службі безпеки України співробітників Служби безпеки України до інших державних органів та офісів міжнародних організацій; направляти із залишенням на службі у Службі безпеки України, для роботи на штатних та позаштатних посадах в органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях недержавної форми власності, за згодою керівників відповідних органів, підприємств, закладів, установ та організацій;».

Статті 26 п.2, «2. Служба безпеки України з дозволу Президента України для забезпечення міжнародного співробітництва та виконання покладених на неї завдань може направляти своїх представників для роботи в закордонних дипломатичних установах України, а також в міжнародні організації та інституції.»

Статті 43 п.1, «1. Співробітники Служби безпеки України в інтересах забезпечення державної безпеки можуть бути відряджені до закордонних дипломатичних установ, інших державних органів, закладів, підприємств, установ, організацій (із залишенням їх на військовій службі у Службі безпеки України) для проходження служби на посадах, пов'язаних з виконанням функцій із забезпечення безпеки, у тому числі внутрішньої (власної) безпеки таких державних органів, підприємств, установ, організацій, а також на інших посадах, передбачених переліком посад, що заміщуються військовослужбовцями Служби безпеки України.
Перелік таких посад, що заміщуються співробітниками Служби безпеки України, визначається Президентом України за поданням Голови Служби безпеки України.
»

Тобто мова може йти про 2 типи відряджень, як офіційного представника СБУ (офіцеру зв’язку) при партнерських структурах, для координації дій та спільних операцій. З іншого боку як агент під-прикриттям який реалізує розвідувальний захід, що лишає сенсу міжнародну співпрацю з СБУ.

Як розповідають ветерани СБУ в історії спецслужби був такий випадок коли за підсумками багатосторонньої операції один з учасників отримав медаль від ФСБ, а від західних партнерів навіть подяки не отримав. Подейкують, що суть була в тому, що він просто зірвав контрольовану поставку наркотиків в РФ, затримавши вантаж на території України, чим унеможливив викриття російської частини ланцюжка. Так от з точки зору законодавства партнерів тепер подібний факт вже буде не «ексцесом виконавця» або «прикрою помилкою», а трактуватиметься як кримінальний злочин (шпигунство), адже нашим партнерам невідомо хто до них направлений контррозвідник під прикриттям або партнер.

Підводячи підсумки гадаємо за необхідне відмітити наступне:

1. Репутаційні і політичні збитки держави від поєднання функцій розвідки і контррозвідки в рамках однієї спецслужби не порівнянні з ціною ефектів від розвідувальної діяльності СБУ.

2. Закон в такому вигляді несе прямі загрози демократичним засадам України, що створює цілу низку проблем для країни на міжнародних треках в рамках ОБСЄ, ОНН, правозахисних організацій та т.п. Та поставить питання взагалі належності України до демократичних країн.

3. Посилення ролі Президента в роботі СБУ, а також самої спецслужби за рахунок розвідувальної діяльності, створює цілу низку ризиків для самого Зеленського та його офісу. З часом ці ризики зможуть стати фатальними для його політичного життя та відкриють можливості для кримінального переслідування.

Якби це смішно не звучало, але завзятість боротьби СБУ за безконтрольність діяльності та можливості участі в антидержавницькій діяльності структур-прикриття, наштовхують на думку, що можливо в надрах спецслужби зріє повноцінний заколот.

Адже практично з 2000 правок поданих до комітету на 26.02.2021, більшість найбільш загрозливих моментів залишаються не змінними.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, страницу «Хвилі» в Instagram.