Ми знаємо, що окремі науковці свого часу стверджували, що земля не плоска а кругла і обертається навколо сонця - проте авторитетний державний інститут яким була церква і громадськість вперто стверджували протилежне

Час пройшов - проте варто констатувати, що насправді в людському матеріалі нічого не змінилось, хоча сучасні люди вважають себе набагато розумнішими за недоумкуватих середньовічних людей.

Вищевикладене є актуальним в контексті безапеляційного одобрямсу на телебаченні «провідними науковцями і практиками» юриспруденції а також громадкістю нового Виборчого Кодексу… Особливе здивування викликає підтримка даного кодексу зі сторони екссуддів Конституційного Суду України, оскільки хто як не вони найкраще мають знати не лише дух, але і букву Конституції… Виникає запитання: «Це сюреалізм - чи що?!...»

З нижченаведеним іще до ухвалення Виборчого Кодексу я звертався до біля 20-ти нардепів 8-го та біля 30-ти депутатів 9-го скликання Верховної Ради. Звертався я також і до гаранта конституційних прав громадян, який міг накласти вето на ухвалений закон. Проте цього не сталося. Отже, Президент України свідомо чи ні по-суті став гарантом порушення конституційних прав громадян !

В подальшому після введення в дію Виборчого Кодексу я звертався в Верховний Суд та Центральну виборчу комісію стосовно порушення виборчих прав - проте дані структури відмовились навіть брати до розгляду вказані позов і скаргу - тобто держава Україна всупереч своєї ж конституції позбавила мене в суді доступу до правосуддя, а ЦВК «включила дурку» і заявила, що якщо суд нас зобов’яже захищати права громадян - то ми розглянемо, а так «ми тіпа нє мєсниє».

Таким чином, народ України отримав те, як озаглавлений викладений текст… Тобто… БЕЗПРАВНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО !!!

Отже, 19.12.2019 року Верховною Радою України був ухвалений Виборчий Кодекс України № 396-IX, що вступив у дію із 01.01.2020 року

Натомість, очевидним є те, що Верховна Рада ухваливши Виборчий Кодекс України і запровадивши у ньому пропорційну систему виборів депутатів Верховної та місцевих рад за партійними списками порушила виборчі права безпартійних громадян України.

Так, у статті 2 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 року яка є чинною в Україні зазначено, що Кожна людина повинна мати всі права незалежно від політичних переконань або іншого становища.

Поряд з тим, пунктом b cтатті 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 19.10.1973 року який також є чинним в Україні визначено, що Кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації можливість голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права.

Враховуючи положення вищевказаних документів, у Статті 24 Конституції зазначено, що Громадяни мають рівні конституційні права і свободи, а також, що НЕ може бути привілеїв чи обмежень за ознаками політичних переконань або іншими ознаками.

Поряд з тим, Статтею 38 Конституції України визначено, що Громадяни України мають право вільно обирати і бути обраними до органів влади.

Також, у Статті 71 Конституції вказано, що Вибори відбуваються на основі загального та рівного виборчого права.

Популярные статьи сейчас

Контрразведка Украины предупреждала власти об угрозе аннексии Крыма

Облгазы отправляют сбежавшим в "Нафтогаз" клиентам "письма счастья"

«Новая почта» вляпалась в скандал из-за поврежденного груза

В Украине выросла цена аренды жилья

Показать еще

Спираючись на викладене у Конституції України, у Загальній частині Виборчого Кодексу України зазначено наступне.

Так, на підтвердження вищевикладеного гарантованого громадянам у статтях 24 та 71 Конституції рівного виборчого права, у пункті 8 Статті 7 Виборчого Кодексу вказано, що Будь-які прямі чи непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян за ознаками політичних та інших переконань або іншими ознаками забороняються.

В свою чергу, на підтвердження гарантованого громадянам 38 статтею Конституції права вільно обирати і бути обраними, Статтею 6 Виборчого Кодексу визначено, що Виборчі права громадян України - це гарантовані Конституцією України та цим Кодексом їх права на участь у виборах, які включають:

1) право голосу на виборах;

2) право бути кандидатом на виборах.

Окрім того, у Статті 11 Виборчого Кодексу вказано, що Громадяни України, які є виборцями, мають право висувати кандидатів на виборах, яке реалізується ними через політичні партії та їхні організації або шляхом самовисування.

Норма у статті 11 Виборчого Кодексу стосовно права громадян України щодо самовисування себе кандидатом у депутати є наслідком взятих на себе Україною зобов’язань, що знайшли своє відображення у підписаній Україною 07.10.2002 року і чинній на даний час Конвенції про стандарти демократичних виборів, виборчих прав і свобод у державах-учасницях Співдружності Незалежних Держав (далі Конвенція про стандарти виборів), частиною 4 статті 3 якої визначено, що Кожний громадянин повинен мати рівні правові можливості висунути свою кандидатуру на виборах.

Підсумовуючи викладене у Статтях 24, 38 та 71 Конституції та викладене у Статтях 6, 7 та 11 Кодексу можна констатувати, що Будь-які прямі чи непрямі привілеї або обмеження права голосу громадян та їх права бути кандидатом на виборах за політичними та іншими ознаками забороняються.

Проте, незважаючи на задеклароване у Конституції та Загальній частині Виборчого Кодексу забезпечення дотримання рівних виборчих прав громадян України та заборону їх дискримінації стосовно їх права голосу на виборах та права бути кандидатом на виборах - насправді викладений у Кодексі порядок виборів депутатів Верховної Ради та депутатів місцевих рад порушує гарантовані як Конституцією, так і самим же Виборчим Кодексом безпартійним громадянам України вказані виборчі права.

Так, очевидним є те, що дотримання гарантованого безпартійному громадянину Статтею 38 Конституції права бути обраним до органів влади забезпечується його правом бути кандидатом на виборах, що і реалізується безпосереднім прямим без посередників правом звернення громадянина до Центральної або Територіальної виборчої комісії з метою реєстрації його кандидатом у депутати як самовисуванця відповідно до частини 4 статті 3 вищезазначеної Конвенції про стандарти виборів якою визначено, що Кожний громадянин повинен мати рівні правові можливості висунути свою кандидатуру на виборах, а також відповідно до Статті 11 безпосередньо самого ж Виборчого Кодексу яким визначено, що Громадяни України мають право висувати кандидатів на виборах, яке реалізується ними через політичні партії або шляхом самовисування.

Натомість, Статтею 133 Кодексу визначено, що Вибори народних депутатів Верховної Ради здійснюються на засадах пропорційної системи за єдиними списками кандидатів у депутати від партій, а у Статті 154 Кодексу зазначено, зокрема:

1. Право висування кандидатів у депутати реалізується виборцями через партії.

3. Висування кандидатів у депутати партією здійснюються на її з’їзді.

В свою чергу, частиною 2 Статті 192 Виборчого Кодексу визначено, що Вибори депутатів міських рад (територіальних громад з кількістю виборців 10 тисяч і більше) здійснюються на засадах пропорційної системи за списками кандидатів у депутати від політичних партій, а у частині 1 Статті 219 Кодексу зазначено, зокрема, що Висування кандидатів у депутати міських рад (територіальних громад з кількістю виборців 10 тисяч і більше) організацією партії здійснюються на її зборах.

Із викладеного у статтях 133, 154, 192 та 219 Кодексу, на противагу вказаного у статтях 6, 7 та 11 цього ж Кодексу, є зрозумілим, що безпартійні громадяни, на відміну від партійних громадян, позбавлені свого права висувати кандидата на виборах депутатів, що безпосередньо і позбавляє їх права на участь у виборах шляхом самовисування.

Натомість, беручи до уваги те, що у Статті 36 Конституції вказано, що Громадяни України мають право (а не обов’язок) на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації, а також, що Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій - цілком очевидним є те, що будь-які обмеження права безпартійного громадянина України бути кандидатом на виборах депутатів як Верховної Ради так і місцевих рад шляхом самовисування є антиконституційними.

Поряд з тим, Виборчим Кодексом все ж таки «начебто надано право» участі у виборах народних депутатів безпартійним громадянам , - проте це «право» є досить специфічним. Так, стосовно виборів депутатів Верховної Ради пунктом 5 Статті 154 Кодексу визначено, що Партія може висунути кандидатом у депутати особу, яка є членом цієї партії, або безпартійну особу. Стосовно ж виборів депутатів місцевих рад, то частиною 2 Статті 219 Кодексу також визначено, що Партія може висунути кандидатом у депутати особу, яка є членом цієї партії, або безпартійну особу.

Таким чином, Виборчим Кодексом «якби» забезпечується право безпартійному громадянину бути кандидатом на виборах народних депутатів Верховної Ради та депутатів місцевих рад, але не напряму шляхом звернення до Центральної або Територіальної виборчої комісії з метою реєстрації його кандидатом у депутати, а чомусь виключно «через посередника» шляхом потрапляння ним у єдиний список кандидатів у депутати від конкретної партії.

Отже, із вказаного у статтях 133, 154, 192 та 219 Кодексу є цілком зрозумілим, що для того, щоб безпартійний громадянин України міг стати кандидатом у депутати - він обов’язково має бути висунутий кандидатом у депутати на зборах політичної партії. Натомість, у випадку відмови політичної партії у висуненні кандидатом у депутати безпартійну особу - дана безпартійна особа взагалі позбавляється гарантованого Статтею 38 Конституції права бути обраним до органів влади та гарантованого Статтею 6 Виборчого Кодексу права бути кандидатом на виборах. І саме головне, громадяни мають право небажати звертатися до будь-якої політичної партії з проханням щодо висунення себе кандидатом у депутати - і на захисті цього їх небажання стоїть Стаття 36 Конституції в якій вказано, що Громадяни України мають право (а не обов’язок) на свободу об'єднання у політичні партії, а також, що ніхто не може бути обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій.

Враховуючи викладене, очевидним є факт дискримінації безпартійних громадян України порівняно із партійними громадянами, оскільки, згідно зазначеного у статтях 133, 154, 192 та 219 Кодексу, право щодо висування кандидата у депутати Верховної Ради та місцевих рад мають не всі громадяни України, а лише партійні громадяни на зборах своїх політичних партій - а це є порушенням рівності їх громадянських прав і виборчих прав зокрема, визначених чинними на даний час в Україні вказаними міжнародними документами, також це суперечить Статті 24 Конституції в якій визначено, що Громадяни мають рівні конституційні права і свободи, суперечить Статті 36 в якій вказано, що Ніхто не може бути обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій, також суперечить Статті 71 Конституції в якій зазначено, що Вибори до органів влади відбуваються на основі загального та рівного виборчого права, а також суперечить гарантованому державою громадянину Статтею 38 Конституції праву бути обраним та гарантованому Статтею 6 Виборчого Кодексу праву бути кандидатом на виборах, що і реалізується безпосереднім прямим без посередників правом висунення себе кандидатом у депутати як самовисуванця гарантованим як Статтею 11 Виборчого Кодексу, так і задекларованим у частині 4 статті 3 вищевказаної Конвенції про стандарти виборів, що входить в систему національного законодавства.

Додатковим підтвердженням дискримінації безпартійних громадян України стосовно позбавлення їх права щодо висування кандидата у народні депутати Верховної Ради шляхом самовисування є те, що Статтями 98 та 99 цього ж Кодексу стосовно виборів вже Президента України зазначено, що Кандидати на пост Президента України можуть висуватись партіями (при тому кандидати можуть бути як членами партії, так бути і безпартійними), або висуватись шляхом самовисування - а дана нерівність у правах щодо самовисування безпартійних кандидатів на пост президента та народного депутата суперечить Статті 24 Конституції в якій вказано, що Громадяни мають рівні конституційні права і свободи, а також суперечить Статті 71 Конституції, в якій визначено, що Вибори до органів влади відбуваються на основі загального та рівного виборчого права.

Отже, беручи до уваги викладене очевидним є те, що будь-які обмеження права безпартійного громадянина України бути кандидатом на виборах як Президента України, так і виборах народних депутатів Верховної Ради шляхом самовисування є протиправними.

Також підтвердженням дискримінації безпартійних громадян України стосовно позбавлення їх права щодо висування кандидата у депутати територіальної громади з кількістю виборців 10 тисяч і більше шляхом самовисування є те, що частиною 1 Статті 221 цього ж Кодексу стосовно виборів сільського, селищного, міського голови зазначено, що Право висування кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, реалізується виборцями через місцеві організації партій або шляхом самовисування - а дана нерівність у правах щодо самовисування безпартійних кандидатів на пост міського голови та депутата місцевої ради теж суперечить Статті 24 Конституції в якій вказано, що Громадяни мають рівні конституційні права і свободи, а також суперечить Статті 71 Конституції, в якій визначено, що Вибори до органів влади відбуваються на основі загального та рівного виборчого права.

Отже, беручи до уваги викладене очевидним також є те, що будь-які обмеження права безпартійного громадянина України бути кандидатом на виборах як міського голови, так і депутатів місцевої ради шляхом самовисування є протиправними.

Окрім того, дискримінаційними виступають представлені у Виборчому Кодексі обмеження стосовно самовисування громадян кандидатами у депутати місцевих рад стосовно кількісті виборців територіальних громад, оскільки самовисування кандидатом у депутати місцевої ради територіальної громади з кількістю виборців 10 тисяч і більше є забороненим - а у громаді з кількістю виборців до 10 тисяч є дозволеним - а це є прямим порушенням Статті 71 Конституції якою визначено, що Вибори до органів влади відбуваються на основі загального та рівного виборчого права, а також є порушенням Статті 24 Конституції в якій зазначено, що Громадяни мають рівні конституційні права і свободи, а також, що НЕ може бути привілеїв чи обмежень за ознаками політичних переконань або іншими ознаками.

Підсумовуючи наведене можна зробити однозначний висновок, що гарантоване безпартійним громадянам України Конституцією, Виборчим Кодексом України та підписаними Україною міжнародними договорами право бути кандидатом на виборах депутатів шляхом самовисування забезпечується або мажоритарною системою виборів, або змішаною (що включає в себе пропорційну і мажоритарну системи), - проте гарантування вказаного виборчого права безпартійним громадянам за умов виключно пропорційної виборчої системи, що представлена в ухваленому Верховною Радою Виборчому Кодексі України є неможливим, оскільки безпартійні громадяни, на противагу партійним громадянам, даним Кодексом взагалі позбавлені права висувати кандидатом у депутати не то що хоча б себе, а взагалі будь-кого - що і є порушенням рівного виборчого права для всіх громадян задекларованого у Конституції.

В підсумку можна констатувати, що ухвалений Виборчий Кодекс України не лише фактично позбавляє безпартійних громадян їх законного права висунути себе кандидатом шляхом самовисування на виборах депутатів Верховної Ради та виборах депутатів місцевих рад з кількістю виборців 10 тисяч і більше - а також (на противагу права виборців вільно проголосувати за безпартійного кандидата на пост Президента або посаду міського голови що висунулися як самовисуванці) також автоматично позбавляє виборців права проголосувати за будь-яких безпартійних кандидатів в депутати Верховної та місцевої ради що могли б висунутися теж як самовисуванці, тобто практично позбавляє громадян вільного вибору гарантованого їм Статтею 38 Конституції України - що також є антиконституційним.

Таким чином, місцеві вибори у жовтні 2020 року в Україні пройшли, а у подальшому і вибори до Верховної Ради відбудуться також з грубим порушення прав громадян під «колективним одобрямсом»! Яким же чином Україна хоче повернути окупований Крим, якщо окупанти в окупованому Криму надали окупованому народу України більше виборчих прав, аніж жителям Криму та Донбасу на даний час дає своя рідна ненька-Україна у своєму БЕЗВиборчому Кодексі?! Оскільки згідно російського законодавства всім громадянам без виключення надано право балотуватися в депутати абсолютно усіх рівнів рад включно із Держдумою.

Враховуючи те, що партійних громадян в Україні значно менше аніж безпартійних - виникає логічне нижчевикладене запитання…

ТО ЧИ Є ПРАВО НА ВЛАДУ У НАРОДУ УКРАЇНИ ?!

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, на страницу Хвилі в Instagram