Продовжуємо досліджувати шлях Героя, на який має вийти Україна. Розрізняють поняття країна та держава. Країна - це територія (край) з визначеними кордонами і населенням, що являє собою єдине ціле з погляду історії, культури, нації (джерело – Вікіпедія, надалі - Вікі). Спростимо, узагальнимо та уточнимо: країна – це територія з переважанням населення, пов’язаного тотожними (близькими, не обов’язково ідентичними) історико-етнічними коріннями (так, ще релігійними, економічними і т.п. чинниками). В цьому сенсі територія України – це країна українців (край укрів) вже 5-6 тис. років (з розвитком ДНК-генеалогії це медично-юридичний факт). Причому північно-західні та південно-західні кордони сучасної України співпадають з протоісторичними, багато тисячолітньої давнини першоджерелами українського етносу с точністю до 50-100 км, а от на сході та південному-сході країна українців втратила 500-1000 км. території.

Спрощено, держава = країна + держапарат (політичний режим). Із політекономії смутно пам’ятаю (ще застав в інституті) про базис та надбудову - "В общественном производстве своей жизни, — писал Маркс, — люди ... базис, на котором возвышается юридическая и политическая надстройка... Надстройка — это совокупность идеологических отношений, взглядов и учреждений; в неё входят государство и ..." (БСЭ).

В контексті статті про зміни кордонів (територію) не йдеться, отже, виокремимо людей – народ. Тоді, держава = люди/народ (базис) + держапарат (надбудова). Стаття якраз про зміну менталітету людей та мотивацію підвищення ефективності їх впливу на держапарат.

Якщо продовжити цитату Маркса щодо надбудови - «в неё входят государство и право, а также мораль, религия, философия, искусство,…», можна зробити висновки про існування прото-, чи квазі- держави українців на теренах сучасної України вже 5-6 тис. років тому назад і тому є матеріальні підтвердження у вигляді археологічних артефактів Трипільської цивілізації, які були би не можливі без існування (хоча б зачатків) більшості із вищеназваних факторів.

Потім був період занепаду в кілька тисяч років, обумовленого зміною/погіршенням геокліматичних умов - зневодненням грунтів за ефекту гляціостазії та зменшенням опадів зі зменшенням потужності Гольфстріму приблизно 3700 років тому, а відтак різкім зменшенням врожайності та біологічно-соціальної активності. На Україні (в сенсі – на теренах країни укрів) новий підйом етно-державної активності у вигляді союзу квазі-держав/суб-етносів скіфів, будинів, неврів, гелонів (чит. Геродота) відбувся під впливом зовнішнього фактору – перського нашестя. Доречно буде доповнити визначення країни, як території, населення якої пов’язане спільними ворогами (боротьбою з ними). В цьому історичному контексті – другою персько-скіфської війною (з Дарієм).

Далі був загальноєвразійський пасіонарний сплеск Великого переселення народів, коли задля підвищення ефективності опору прийшлим зайдам на кшталт готів, гунів, булгар/болгар, угрів/угорців, та кочовикам Великого Степу стародавні українці та білоруси мали заснувати на укро-білоруських просторах та їх мокшано-мордовських околицях класичну державу – Київську Русь (так, це була спільна держава двох етносів з первинним політичним центром у Києві).

Переяславська рада

Потім настало ключове для історії України та українців XVII ст., події якого й дотепер здійснюють негативний вплив на розвиток країни та держави. Йдеться про події 50-х років того століття, гугліть - «Переяславська рада». Україноцентрична україномовна Вікі так трактує наслідки Переяславської ради — «угода між московським урядом та українською козацькою старшиною. За цими статтями Україна зберігала свої військово-адміністративні органи управління... Гетьманський уряд мав право... Гетьман обирався на козацькій раді довічно... Всі податки і доходи збирались українськими фінансовими органами...» Про основну масу населення – селян та невеликий прошарок містян ані пари з вуст.

Там ще є передісторія відносин з Польщею: Протягом 1648 - 1654 років війська Гетьманщини вели боротьбу з військом Речі Посполитої захищаючи козацькі свободи та вимагаючи рівноправні умови співіснування української шляхти та козаків в межах Речі Посполитої... (знов таки, без жодного спогаду про долю народу/країни).

За кілька місяців потому, у Москві було підписано Переяславський договір («Статті Богдана Хмельницького» - Вікі, рос. та укр. версії), який первинно мав 23 пункти, остаточно 11. Знов таки, в контексті нашого тексту, ключове – «Щоб по містах урядники були обирані з людей того гідних, будуть вони повинні підданими царського величества правити...; а кто козак, то тот вольность козацкую будет иметь, а кто пашенный крестьянин, тот будет дань давать обыклую Его Царскому Величеству. Имений козацких чтоб ни на что не отнимали, которые земли имеют...»

Може погано шукав, але в тих домовленостях та у сучасному трактуванні їх суті не знайшов жодної згадки щодо захисту прав українського народу. Тобто, по суті, то був акт корупціонування-підкупу тогочасного українського держапарату – козацької старшини з боку московського царя. Якщо м’якіше – договір найму козаків на службу. Окрім кількаразової згадки щодо привілеїв та кількох пунктів стосовно військових союзницьких зобов’язань московітів, всі інші пункти - про платню козакам від московського царя. Коротше, козаки воліли аби для них на Україні (саме, на) все залишилося так, як було за польським часом - «…чтоб при своих шляхетских вольностях пребыли и меж себя старшин на уряды судовые обирали, и добра свои и вольности имели, как при Королях Польских бывало…»

А з точки зору країни/народу, ті домовленості козацької старшини з московським царем були навішуванням подвійного ярма – обкладанням подвійними податками, подвійними зобов’язаннями – як на користь козаків, так і московітів. Саме тому, коли московіти, як зазвичай, порушили домовленості, козацька державотворча (невдала) надбудова «зависла у повітрі», бо базис країни – народ (переважно селяни плюс міщанська меншість) не мав мотивації підтримувати подібну егоїстичну паразитну надбудову.

Отже, основна маса українського народу більш-менш пасивно споглядала, як московіти урівнювали з ними в правах тоненький прошарочок правлячих українців - козаків, лише місцями та подекуди підтримуючи їхні повстання. Поступово, домовляючись-відмовляючись, розділяючи – володарюючи, наділяючи-корупціонуючи, московіти: а) у 1775 остаточно демонтували українську (квазі-)державу; б) 1783 – крепостничество оформлено на гетманстве Украины (Єкатерина-2); в), г), д), … - та колонізували країну Україну.

Популярные статьи сейчас

Uklon попал в скандал из-за хамского поведения таксиста

Monobank и Prom.ua обвинили в мошеннической схеме

Газовые компании показали украинцам тарифы на декабрь

Пенсионерам озвучили важные изменения в 2021 году

Показать еще

Звичайно, Переяславський договір не був договором про дружбу, тим більш перевірену часом. І ще більше тим більше – це не договір про приєднання. І вже зовсім тим більше – не возз’єднання «братніх народів». І козаки і московіти були самі собі на умі (див. епіграф), намагаючись використати один одного заради власних інтересів. В підсумку, московітам це вдалося краще і на довгі три с половиною століття вони окупували-колонізували край укрів - Україну з більшою чи меншою глибиною підлеглості.

Перейдемо до нової історичної доби

Жовтнева революція 1917 р. це другий ключовий історичний епізод, коли українці втратили шанс на повноцінну власну державність та прирекли себе на страждання та смерті мільйонів співвітчизників.

Якщо в XVII ст. московіти підкупили тогочасний український держапарат у вигляді козацької старшини, практично не звертаючи уваги на народ, то у XX ст. вони звернулися саме до народу, пообіцявши «землю – селянам, фабрики – робітникам» і на перших порах виконали обіцянку у вигляді запровадження НЕПу. Звичайно, вони це зробили не із любові до справедливості та людинолюбства, а тому що:

А) З розвитком комунікацій (вокзал, пошта/преса, телеграф – не дарма ключові об’єкти з ленінського плану революційного повстання) та загальноєвропейського підйому суспільної свідомості, народні маси отримали можливості для самоорганізації та опору (напр. селянська армія батьки Махно та інші прояви), чого майже не могло бути за часів Переяславщини.

Б) То таки була справжня революція у прямому сенсі терміну – зміна політичного режиму (Лютнева революція 1917 р. – демонтаж монархії) та економічної формації – Жовтнева (соціалістична) революція 1917 р. Тому робітники та селяни задумувалися як основні бенефіціари, принаймні спочатку, принаймні декларувалось – то потім вже все пішло не так….

А що ж тогочасний короткочасний держапарат у вигляді політичної надбудови над українськими селянами та міщанами із петлюрівців, гетьманатців, директоратців, який мав би стати та не став державотворчім? Спрощено та узагальнено – вони всі воліли, аби в самостійній Україні все було би влаштовано так як за царя - зберігся би економічний поміщицький та магнатський (олігархічний) устрій, але у вишиванках і українською мовою. Аналогія з хибно-егоїстичними бажаннями козаків Хмельницького пряма, як і тотожні наслідки – відсутність підтримки з боку широких народних мас, отже, втрата можливості створити незалежну Українську державу.

Знов таки, московіто-російсько-більшовицька політична надбудова обманула пересічних українців (базис країни), і не тільки їх/нас, а й всіх інших на теренах колишньої росімперії:

А) Згорнувши у 1928 р. Нову економічну політику, основними вигодонабувачами якої були селяни та дрібні підприємці міщани.

Б) Влаштувавши у 32-32 рр. Голодомор, не тільки на Україні, але й у прикордонних з РСФСР областях Казахстану та на Кубані та Поволжі – наказавши/поламавши таким чином селян як самостійний економічно незалежний клас, так і прояви національної свідомості.

В) Розпочавши у 32-38 рр. другу хвилю (перша у 18-24 рр.) більшовицького політичного терору – як проти військово-політичних пасіонаріїв та творчо-технічної інтелігенції національних неоімперських радянських околиць, так і в рсфср-ній метрополії. Це вже було покарання/перемелювання міщан-городян в кривавих жорновах московських радянських неоімперців.

Далі буде

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook